Терелл Блейр, 23-х річний центровий МБК «Миколаїв», як гравець і людина тривалий час залишався загадкою для вболівальників, тож клубний сайт «корабелів» вирішив ліквідувати цю прогалину й розпитати молодого американця про його життя в Україні, заокеанську кар’єру, захоплення та плани на майбутнє. Повну версію інтерв'ю з Тереллом Блейром читайте на офіційному сайті МБК «Миколаїв». 
Коли ти отримав запрошення з Миколаєва, мав якісь сумніви? Якщо так, то з чим вони були пов’язані?
Грати на професійному рівні за океаном – це цілком унікальний досвід. І спочатку він може лякати. Крім того, переїзд до іншої країни, в якій розмовляють зовсім іншою мовою та живуть за іншими традиціями, і справді може шокувати. Слід бути до певної міри авантюристом, щоб приїхати сюди грати. Перед тим, як приїхати, я зовсім мало знав про Україну й тому спочатку не уявляв, чого очікувати. Й було справді цікаво побачити різницю між професійним рівнем української Суперліги та студентського баскетболу в США. Ну, це моя перша професійна робота, тож я дуже сподіваюся по-справжньому підійти цій команді.
Які твої найвагоміші спортивні досягнення в США? Чи був ти в літніх тренувальних таборах НБА?
Я потрапив у збірну захисників в Конференції Атлантичного Узбережжя минулого року – для мене це багато що означає. Бачте, останнім часом захист недооцінюють, люди аплодують лише тому, як набирають очки… Я був на «переддрафтових» оглядинах у п’яти команд НБА цього року, а також у літньому тренувальному таборі команди Indiana Pacers. Напевно, спробую себе в тренувальних таборах і наступного літа…
Минуло кілька місяців з того часу, як ти прибув до України. З ким із команди встиг налагодити гарні ігрові та позаігрові стосунки?
В принципі, я в чудових відносинах з усіма хлопцями в команді. Але, окрім Джеремі Монтгомері, напевно, можу виокремити Міхала та Сергія (Хлєбовицькі та Гладиря – ред.), у них близька мені манера гри, й обоє розуміють англійську.
Кого із суперників, проти яких довелося грати в Суперлізі, ти б виділив? Як у плані захисту, так і в плані атаки.
Тут грають дуже талановиті люди, в цьому сумніву немає. Але кого я можу виділити, так це Джарріуса Джексона із «Хіміка» (колишнього гравця «Хіміка» – ред.). Він належить саме до тих гравців, котрі під час гри проти вас можуть із легкістю взяти ініціативу на себе й надзвичайно продуктивно атакувати весь матч… В плані захисту – не впевнений. В «Пульсарі» є той хлопець зростом 220 см (Роман Гуменюк – ред.), але я б не назвав його дійсно спеціалістом по блок-шотам, він просто високий.
Які ігри в Україні поки що найбільше запам’яталися?
Я добре відіграв домашню гру з «Пульсаром», поставив тоді 6 блоків. Це взагалі був мій перший матч в Україні. Якщо говорити про атаку, мені запам’яталася гостьова гра проти «Хіміка», тоді в мене було вдосталь ігрового часу, і я набрав 12 очок.
Що ти думаєш про миколаївських фанів? Що б ти їм порадив?
Фани тут просто чудові, вони їздять із нами на виїзні ігри, й їхня присутність справді відчутна. Вони нас дуже підтримують, незважаючи на те, що команда проводить не надто хорошу серію ігор. Я попрохав би фанів зберігати віру в команду, адже до завершення сезону ще далеко. Коли команда збереться, ми обов’язково станемо грати краще.
